Чернігівський жіночий правозахисний центр » Новини » В рамках Всеукраїнського тижня права міліціонери навчались правам людини

В рамках Всеукраїнського тижня права міліціонери навчались правам людини

Автор: lepeha_alla от 18-12-2012, 16:32
 (голосів: 0)

Заняття, яке пройшло 13 грудня 2012 року в Управлінні УМВС України в Чернігівській області, було присвячене дотриманню прав людини в діяльності правоохоронних органів

В рамках Всеукраїнського тижня права міліціонери навчались правам людини

В Україні, з 10 по 16 грудня 2012 року, згідно Указу Президента України, з 2008 року щорічно проводиться Всеукраїнський тиждень права. Одним із заходів, який проходив в цей тиждень, стало заняття в системі службової підготовки зі співробітниками Управління УМВС України в Чернігівській області, куди запросили представників Громадської ради при УМВС. Заняття було присвячене правам людини та попередженню випадків катування та жорстокого поводження зі сторони працівників міліції. В проведенні заняття прийняли участь Голова Громадської ради при УМВС України в Чернігівській області Лепеха А.Г. та секретар Громадської ради Тарасов В.В.

Лепеха А.Г. привітала співробітників міліції з Міжнародним днем прав людини, який відзначається цивілізованим світом на честь проголошеня Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року Загальної декларації прав людини. Цим документом започатковано процес створення системи міжнародних стандартів у галузі прав людини, набуття ними універсального характеру.

З прийняттям Декларації людство отримало надію, що починається нова ера – ера сподівань на право кожного бути вільною людиною, жити у світі без насильства, дискримінації, бідності, воєн, екологічних катастроф.

Конституція України – основний Закон нашої держави – увібрала фундаментальні положення Декларації, зокрема – про верховенство прав людини, рівність і непорушність прав, права людини на свободу і особисту недоторканість, на достатній рівень життя тощо.

Черговий рік святкування Міжнародного дня прав людини світ зустрічає в умовах глобальної фінансово-економічної кризи, яка загострює існуючі проблеми забезпечення прав і свобод людини, спричиняє їх масові порушення в усіх куточках планети.

Існують певні проблеми забезпечення прав і свобод людини і в нашій державі. Велика кількість наших громадян до цього часу не забезпечена мінімальними правами, перебувають за межею бідності, не мають роботи, хоча кожна людина має право на життя, особисту недоторканність, рівність перед законом, право на працю та справедливу винагороду за неї, яка забезпечувала б гідні людини та її сім'ї умови існування, захист від безробіття, задовільний життєвий рівень, невтручання в особисте та сімейне життя, недоторканність житла, свободу думки, совісті і релігії, справедливий і неупереджений суд.

Хоча досягти перемоги у боротьбі за права і свободи людини можна завжди, незважаючи на будь-які негаразди: чи йдеться про незаконно заарештованого журналіста, малозабезпечену сім’ю, у якої намагаються відібрати останній клаптик землі, чи українськіх моряків, що потрапили у піратський полон. Треба лише займати активну громадянську позицію, бути небайдужим до долі іншої людини і своєї країни і боротися до кінця.

Прийняття Загальної декларації прав людини стало наріжним каменем у побудові системи захисту прав людини

І хоча положення Декларації мали рекомендаційний характер, вони були покладені в основу розбудови всієї системи міжнародного законодавства. Концепція прав і свобод людини, закріплена в Загальній декларації прав людини, складається з таких компонентів:

- Основні принципи прав людини;

- Класифікація прав і свобод людини;

- Права людини і суспільство;

- Співвідношення прав особистості і держави.

 

Будь-яке право, яке є у однієї особи, передбачає наявність обов’язків у іншої особи або інших осіб. Права людини забезпечує нормальне існування та розвиток людини в цивілізованому суспільстві та передбачає наявність обов’язків, в першу чергу, у одного єдиного офіційного представника суспільства – у держави. Ці обов’язки різні: іноді держава повинна створити спеціальні механізми реалізації права (наприклад, права на освіту), іноді вона не повинна втручатися сама і забезпечити невтручання інших в процес реалізації людиною свого права (наприклад, права на особисту свободу). Від того, наскільки успішна діяльність держави в питаннях дотримання прав і свобод громадян, залежить і визнання її цивілізованою та демократичною. Оцінюється правозахисна діяльність держави в питаннях дотримання прав і свобод громадян світовою спільнотою з точки зору міжнародних стандартів прав людини.

Під словосполученням «права людини» зазвичай мають на увазі відносно невеликий набір прав і свобод, їх ще називають фундаментальними правами та свободами, без дотримання яких неможливе нормальне існування та розвиток людини в суспільстві. Часто їх називають конституційними правами, тобто такими, що закріплені в конституціях держав. Саме у відношенні цих прав і свобод встановлюються міжнародні стандарти прав людини, саме їх дотримання перевіряється міжнародними правозахисними організаціями.

Було б неправильним сказати, що перелік фундаментальних прав і свобод є незмінним. Цей перелік міняється від конституції до конституції, від одного міжнародного документу до іншого. Але все ж таки існує приблизний перелік таких прав. Він даний в Загальній декларації прав людини, яка є унікальним документом, бо не є обов’язковою навіть для тих держав, які за неї проголосували.

Тим не менш, в преамбулі Декларації вона називається «завданням, до виконання якого повинні прагнути всі народи и всі держави». За 64 роки свого існування вона набула значного статусу у світі. Вона стала основою для всієї наступної міжнародної та конституційної нормотворчості в галузі прав людини. В результаті її дотримання перетворилось в міжнародний звичай, тобто правило, яке ніде офіційно не закріплене, але повинно виконуватись під страхом тих санкцій зі сторони міжнародної спільноти.

Працівники органів внутрішніх справ уповноважені державою стояти на захисті прав і свобод громадян.

На жаль, не зменшуються випадки катувань працівниками правоохоронних органів осіб, які підозрюються в учиненні злочину, жорстокого, нелюдського та такого, що принижує людську гідність, поводження з ними.

Про це свідчать й звернення до Європейського суду з прав людини наших громадян.

Європейський Суд в середньому виносить до 100 рішень в рік проти України. Україна на сьогодні посідає 3-е місце серед європейських країн за кількістю звернень до Європейського суду з прав людини, після Туреччини та Росії.

На першому стоять скарги на порушення ст.6 Європейської конвенції з прав людини, а саме на порушення права на справедливий судовий розгляд. В першу чергу це стосується надмірно довгого розгляду справ у національних судах або довгого невиконання вже прийнятих рішень судів.

Друге місце за кількістю в Європейський Суд проти України займають скарги про порушення ст.3 Європейської Конвенції з прав людини щодо «Заборони катування». Зокрема, Конвенція покладає на державу позитивне зобов'язання не тільки не допускати застосування жорстокого поводження й тортур, в тому числі щодо осіб, які утримуються під вартою, а також проводити належне ефективне розслідування відповідних скарг. На жаль, органи прокуратури України не проводять належного розслідування таких скарг, тому для постраждалих останньою надією на справедливість залишається тільки Європейський суд з прав людини.

Наприклад, ще в травні 2012 року в рішенні по справі «Каверзін проти України» Європейський Суд визнав застосування тортур в Україні системною проблемою і зобов'язав Україну терміново реформувати правову систему, щоб забезпечити викорінення практики катувань осіб, зокрема, які утримуються під вартою.

На жаль, ситуація з жорстоким поводженням і свавіллям у міліції залишається складною. За даними Харківського інституту соціологічних досліджень тільки в 2011 році від незаконного насильства в міліції постраждав майже мільйон громадян України. Це означає, що кожну хвилину в органах внутрішніх справ від знущань потерпають 2 людини. Це найбільша цифра за всі роки досліджень, починаючи з 2004 року.

Тому правозахисники та юристи покладають великі надії на новий Кримінально-процесуальний кодекс, який повинен допомогти в запобіганні та викоріненні в Україні таких ганебних явищ як катування та жорстоке поводження.

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися чи ввійти на сайт під своїм ім’ям.

Коментарі:

Залишити коментар
 
Сайт працює за підтримки фундації "Інститут Відкритого Спупільства"